Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
і водила мене у поля, край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги, соловїні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю
І дитинство, розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю
І дитинство, розлука, твоя материнська любов.
